Село виникло в першій половині XVIII ст. Засновниками його були переселенці-старообрядці з Курської та Орловської губерній.
За даними на 1859 рік у казенному селі Костянтиноградського повіту Полтавської губернії, мешкало 5772 особи (2824 чоловічої статі та 2948 — жіночої), налічувалось 821 дворове господарство, існували православна церква, сільське училище, сільська управа, відбувалось 3 ярмарки на рік.
Станом на 1885 рік у колишньому державному селі, центрі Старовірської волості, мешкало 6500 осіб, налічувалось 989 дворових господарств, існували 3 православні церкви, школа, поштова станція, 2 постоялих двори, 8 постоялих будинків, 4 лавки і 156 вітряних млинів, відбувалось 2 щорічних ярмарки.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 8089 осіб (4111 чоловічої статі та 3978 — жіночої), з яких 8082 — православної віри.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 116 жителів села.
1941 року Старовірівка була зайнята німецькими військами.
